Ти на вушко мені помурчи про любов.
Хай у хугу лютневу зігріється кров.
Розцвітуть хризантеми на мерзлім вікні.
(Ой, пробач! Знову штампи оті навісні!)
Розгубились давно романтичні слова...
Через те, що вже сива моя голова?
Чи тому, що слова набули вже ваги?
Може більше нам цінні вже борщ й пироги?
Дай-но, капці! Кота налякай-но кийком!
Я поставлю на столик горня з молоком -
Якось треба ж позбавитися печії!
Пам'ятаєш: колись ми "гонили чаї"...
І сварили дітей: "Спіть вже там, не шуміть!"
Зараз діти нам: "Чуєм! Тихіш! Не кричіть!"
-Га? Летять кажеш? Роки насправді летять!
Скоро внучкам пора підійде дівувать.
І куди ж воно ділось так швидко, скажи?
Постаріли обоє... Нехай! Не тужи!
Сядь-но ближче. Згадаєм життя. Не мовчи!
Про любов, як у молодості, помурчи!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Статья в газету : Zнак в бесконечность - Fylhbfyjd Gfdtk Года 3 назад написал практическую работу в родном ВУЗе,учитель предлагала пробиваться в Питер,но ничего вышло.Позже дискету с ней уничтожили в Монастыре.Посмотрите,может не столь грешны мои высказывания.Я ОЧЕНЬ много надежд на эту работу возлагал,надеялся,работу даст и жизнь хоть чуть изменит.
Отзовитесь на мой сигнал бедствия,тонуууу...
Рукописи б вернуть -жалко эдакую кипу,может обратитесь на сайт "Кружева" в Н Новгороде и почтёте мои комментарии
89273645202 МАЙЛА:НЕТ ЕГО!!!
