Був час ми до храму ходили разом,
Нам любо й приємно було із Христом.
Чом ти рішив, що тоді помилився
Й зараз від Бога свого віддалився?
Невже ти забув: Бог тебе хоронив
У різні моменти, коли ти просив?
Від смерті життя хто - не Він уберіг?
Й здобути освіту тобі допоміг?
Хто рани твої лікував, як хворів?
О, як бути вдячним тоді ти хотів!
А зараз замовкла пісня хваління...
Закинув від Бога дане служіння.
Ти "стати на ноги", багатства хотів,
До скарбів земних, мов на крилах, летів.
Вбога ж душа до сумління волала:
"Я б краще небесних скарбів бажала!"
Вона промовляє! Ти чуєш її?!
До стогону серця вслухайся в тиші.
Хоч стукіт у серце тихо лунає,
Та чуєш, ти чуєш - Бог промовляє!
Коліна в молитві скоріше схили,
Спасителю Богу усе розкажи.
Проснися, збодрися, на тебе Бог жде,
Тобі приготовив завдання святе.
Він любить тебе і тому досі жде,
Та стукотом в серце до Себе зове.
Вернись, блудний сину, у дім до Отця,
Там радість, там щастя, спокій без кінця!
"Нема мені прощення" - так не кажи.
Він простить! Відчуєш, скоріш гріх неси
До Батька! "О, сину, я так тебе ждав,
Як добре, що знову в Мій Дім завітав".
Не в скарбах земних є утіха серцям,
Бо вічними бути призначено нам.
Товаришу мій, навертайсь до Христа,
Й для тебе відкриється вхід в небеса.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Адаму было хорошо. Притча. - Николай Агапьев Странным образом, случается так, что мои нежные и красивые стихи типа: "Облака на небе, белые, пушистые
Средь обилья снега
Солнышко лучистое,
Дует мягкий ветер с запахом душистым,
Стоит денек весенний
С звонким птичьим свистом"
Не так популярны как жесткие в стиле аля Маяковский... Что ж, у людей свои предпочтения, а у авторов свое призвание, и свои сильные и слабые стороны. После написания довольно жесткого стихотворения: "Снимите маски лицемеры" Я захотел немного похулиганить... написав это стихотворение. Очень надеюсь, что мне удалось вызвать на ваших устах улыбку. ;-) P S.(Стихотворение было серезно переработано, устранены некоторые ошибки) Как автору, мне не безразлична судьба своих творений, и каждый раз написав что-то, думаешь, а для кого это? - коснется ли сердца то, что я сотворил? Но Господь велик и удивителен! Недавно, без специальной подготовки, экспрмтом, я прочитал эту притчу на свадьбе, при чем читал его с мобильника и с этого сайта. Наградой был веселый смех, и улыбки жениха и невесты, а так
же всех окружающих... И в такие минуты думаешь: не зря, не напрасно то, что ты делаешь, тратя время и силы, и хочется сказать Богу - спасибо, и так-же сделать много больше и лучше!
